Повідомлення надіслане, дякуємо.

Сталась помилка, повторіть, будь-ласка.

Чорно-біла історія кохання… Поетична фотосесія на руїнах Львова

В найкращому з полонів ми полоні…
Долонею ти взяв мою долоню…
Молю, благаю – вже не відпускай…
За крила ніжно й лагідно тримай…

Ніжним поглядом легким лоскочеш очі…
Все для тебе!! Лиш скажи – чого ти хочеш?!!!
Стану сонцем, озером, зорею…
Лиш благаю… будь завжди моєю…

Перед тобою, наче крона у осонні…
Уся відкрита… подих пташкою тремтить..
мене такою ще ніхто в житті не бачив,
тільки ти… іду.. чекай ще мить…

Тримаю не руками, а очима,
зрачками, віями, проміннячком душі…
Коли ми разом… в жилах кров не стигне,
бурлить нам мріями… і пишуться вірші

У світі пауза… лиш промінь полохливо
пересувається по стінці навмання…
Підняти погляд твій для мене так важливо..
і опустити руки… я – твоя..

Кохання – це насамперед довіра…
Без залишку, без передмов, без міри…
Весь світ нехай відпочиває,
Коли кохану я в руках тримаю…

Я – ангел-охоронець… твої крила…
Твоя єдина, найрідніша,твоя мила…
твій подих… захід сонця твій і схід…
твій хліб і мрія… неземний політ

Її лице і тіло майже скриті,
та вгадується послідовність миті…
Порух за порухом… рум’янцем вкрився край..
Ти придивись, я – краща… просто знай…

Рук не спинити… вище сил і волі…
так у обійми хочеться до болю…
себе караю… мені свідком цілий Львів..
як шкода, що раніше не зустрів…

Поміняти на тебе волю…
так бездумно… без хвилі вагання…
Що ще треба мені від долі?..
Вже нічого… у серці кохання…

Напівзакриті очі… так тремтливо…
уста з устами злилися… щасливі…

 

Ти і я… трохи темряви… Місяць у матовій плівці…
Довіряю тобі все без залишку… Все, що моє…
В твої очі вдивляюсь… і бачу – ти так захопився…
Що чекає до ранку… до часу, коли сонце нас розіллє…

Автор віршів – Юрій Федечко

 

поділись з друзями

Ваш email ніколи не буде опублікованим. Позначені поля - обов'язкові *

*

*